Осипов Микола

Дата народження: 05 серпня 1957 року

Діяльність:

Керівник Центру сучасного мистецтва «Нова сцена», засновник, художній керівник та режисер театру «Нова сцена», Голова правління Благодійного фонду «Харківський театральний центр»,  актор Академічного російського драматичного театру ім. А.С. Пушкина. Поставив більш ніж 20 спектаклів – від класики до «Нової драми», організатор числених  майстер-класів та лабораторій, присвячених театральному мистецтву.

Нагороди та звання:

Лауреат Муніципальної премії. Лауреат рейтингу “Харків’янин року” – 2010 рік – вклад у розвиток вітчизняного мистецтва, , значущі творчі успіхи.

Пряма мова:

«З дитинства, на щастя, ніякого стосунку до мистецтва я не мав. Перший раз потрапид до театру у якості глядача років у 17 –18. І він мені одразу не сподобався. По дорозі піочубились  з якоюсь п’яною компанією. Театр, до якого ми прямували, до того часу згорів, направду. Прийшлося їхати до якогось ДК.  Давали «Макбета».  Якісь люди у дивному одязі по черзі виходили на авансцену, щось голосно промовляли і повертали у глиб сцени.  Тобто ледве дочекались антракту и потягнулись до гардеробу. А там милі бабусі нормальними голосами умовляли нас не йди, резонно стверджуючи, що при напівпустій залі акторам неприємно працювати. Пройде декілька років і це дивне явище, що має назву «театр», займатиме в моєму житті  все більше і більше місця. Спочатку в озорному театрі II – го факультету ХАІ, потом у різновіковому та різноманітному але живому та амбіційному театрі – студії «МАДРИГАЛ». Обидва ці театри очолював молодій, талантій, повній сил і бажання створити свій професійний театр В.Какурін. Але на дворі був 1980 рік, і подібним мріям тоді втілитись було практично неможливо. Потім був театральний  інститут  – курс н.а.України А.С.Барсегяна. А з другого курсу  – сцена погорілого театру. Так-так. Того самого. Правда вже в іншому ДК, але, як відомо, від переміщення місць…. Тепер він уже не в ДК. Повернувся на свою, в минулому згадану, а нині відреставровану під «євроремонт» сцену. Та мова не про це… А про те, що у 1991 году в день, так званого, путча був зареєстрований Центр сучасного мистецтва «НОВА СЦЕНА». Де у різний час я був керівником театральної майстерні, продюсером театральної програми фестивалів «Культ Модерна», художнім керівником фестивалю «СХІДНИЙ ЕКСПРЕСС», содиректором фестивалю «Театр III-го тисячоліття» та ін. і з 1998 року «досяг вищої влади»… А в перервах між «керівною роботою» і «боротьбою за владу» – намагався ставити  спектаклі. Так,  і щоби бути до кінця скромним, у 2003 р. мені вручили муніципальну премію. Правда, в основному за фестиваль, який значив в моєму житті не дуже багато, бо я практично ніякого стосунку  не мав до вже згаданого явища  під назвою «театр» і називався просто: «С.В.Рахманінов та українська культура». Так… Ще я ставив спектаклі німецькою мовою, практично нічого не розуміючи в німецькій. Ну, це вже зовсім інша історія… »